Куда летит безжалостное время,
С собою унося былые дни?
А ты все также носишь это бремя,
В рай за Христом не пожелав идти.
Идешь широкой, горестной дорогой,
Теряя свои силы по пути,
Казалось-бы еще совсем немного,
И должен был до цели ты дойти.
Прохожие тебя встречают смело,
И мудрою кивают головой,
И говорят: "Идешь ты друг наш верно".
но ты пошел дорогою не той.
увидев на дороге указатель,
Ты соблазнился яркою тщетой,
и для тебя не Бог стал показатель,
А "мир" напыщенный своею пустотой.
Но есть еще возможность покаянья,
Пока ты дышишь, слышишь и живешь,
Пока еще в тебе живет сознанье,
пока по жизни смело ты идешь.
услышь Христа, через людей взывая,
К тебе еще звучит его призыв,
Тебе дарует Он святое знанье,
Чтоб ты спасенным на планете жил.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.